І знову надходять ті трагічні дні…

Нарешті я придбала ці книги.

«Іловайський щоденник» прочитала в електронному форматі (ще одна особиста подяка Роману Зіненко!), а ці — читаю в паперовому.  До них буду повертатись ще не раз — для того і придбала.

Важкі книги. І питань знову більше, ніж відповідей. І ніби серпом по живому тілу — Романове, по телефону: «Бо ми ухОдимо, розумієте?! Ми ухОдимо!» Із двох сотень бійців, які присутні в книзі — 75 вже пішли: хто загинув в боях, хто помер від хвороб, хто добровільно пішов з цього життя.

У себе блозі на фб Роман веде цей страшний щоденний мартиролог… А я не можу уявити, ЯК!! можна носити в собі стільки болю і горя. Як і не знаю, чим можна заспокоїти або втішити людину, яка пережила ті  дні.

Безмежно вдячна автору. За те, що був там, вистояв, вижив і зафіксував побачене і пережите — для нас і для всіх, хто буде після нас.
Пройдуть роки — історію почнуть переписувати. Так було завжди.
У цих книгах вона залишиться незмінно правдивою і істинною — Першоджерелом.
Пам’ятаємо.
Героям — слава!
Замовити книгу — тут: https://bit.ly/Ilovaysk…